Сучасна педагогіка характеризується переосмисленням й зміною багатьох поглядів і підходів, відмовою від деяких усталених традицій та стереотипів. Сьогодення потребує від педагога-практика високого професіоналізму, володіння сучасними технологіями навчання, бажання та вміння постійно вчитися й самовдосконалюватися.

         Програму початкової школи побудовано так, щоб реалізувати багаті потенційні можливості дитини: перетворити її природну допитливість на стійкий пізнавальний інтерес, а жвавість, активність спрямувати в річище дослідницької діяльності .

         Упровадження технології організації диференційованого навчання в початковій школі передбачає таку його організацію, за якою учні самостійно вибирають зміст і обсяг роботи для себе. І ніхто не диктує, як працювати сьогодні. На кінець уроку у дитини є задоволення від зробленої роботи. У слабших учнів не виникає комплексу нижчевартості, вони починають вірити у власні сили.

         Досвід свідчить, що:

• реалізація цього надзвичайно важливого дидактичного принципу в умовах звичайного класу дає змогу навчити кожного учня на рівні його можливостей і здібностей;

• створення умов комфортності та успіху для залучення кожного учня в діяльність;

• діяльнісний підхід в умовах диференціації призводить до зміни соціальних ролей учасників освітнього процесу.

        Отже, впровадження технології диференційованого навчання буде доречним тим вчителям, які бажають, щоб на уроках було цікаво і їм, і дітям, вчителям, які намагаються зробити навчання гуманним та демократичним, вчителям, які бажають підвищити ефективність навчання. І це не просто слова, адже, коли ми бачимо урок, на якому всі учні охоплені діяльністю, то цей урок і, справді, є найефективнішим, тому що:

«Ефективність уроку – це не кращі відповіді окремих учнів, а добрі знання всіх» (С.П.Логачевська)